НЕЗДВИЖЕНИЙ, НЕЗДВИЖНИ́Й, А, Е.
Нездвижений, нездвижни́й, а, е. Неподвижный. На дух-мару вона походила з своїм нездвиженим обличчям. МВ. ІІ. 199.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 548.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НЕЗДОЛІТИ, ЛІЮ, ЄШ, →← НЕЗДАТНІСТЬ, НОСТИ,